31 березня 2020 р.
11 клас
Українська література
1. Микола
Куліш. Сатирична
комедія «Мина Мазайло».
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Мина Мазайло»: драма.
Жанр «Мина Мазайло»: сатирична
комедія.
Тема «Мина Мазайло»:
художнє відтворення проблеми українізації у
20-30-х роках XX ст.; сатиричне змалювання новітнього міщанства.
Ідея «Мина Мазайло»:
засудження міщанства, комплексу меншовартості,
національної упередженості й зверхності; висміювання носіїв великодержавного
шовінізму.
Дійові особи «Мина Мазайло»:
-
Мина Мазайло — харківський службовець; Лина
(Килина) Мазайло — його дружина; Рина
(Мокрина) Мазайло — їхня дочка; Мокій
— їхній син; Уля
— подруга Рини; тьотя
Мотя з Курська — сестра Лини; Тарас
Мазайло — дядько Мини з Києва; Баронова-Козино
— вчителька «правильних проізношеній» російської мови; Тертика, Губа —
комсомольці, друзі Мокія.
Особливості сюжету «Мина Мазайло»:
Композиційно-стильові особливості: в основу твору
покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець
«Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити
прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на
престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово
переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми.
Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі
розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають
основні сюжетні лінії: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя - дядько Тарас та
ін. Дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м.
Харкова в період найбільшого поширення українізації. Засобами гротеску і
разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища, висміює носіїв
великодержавного шовінізму.
Особливості п’єси «Мина
Мазайло»:
драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться
комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, етимологічних
і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк
назвав п’єсу «філологічним водевілем»); немає позитивних персонажів (навіть
дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої
позиції; Мокій не патріот: українська мова цікавить його більше з наукового
погляду); у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність насильницької
радянської українізації; фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі,
бо в той час більшовики підтримували перевертнів.
Проблематика «Мина Мазайло»:
·
мови;
·
батьків і дітей;
·
уміння відстояти власну думку;
·
комплексу меншовартості.
Примітки: В особі головного героя Мини Мазайла
драматург показав нового перевертня, що в ім’я особистих вигод здатен не тільки
змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути
рідну мову, звичаї, традиції.
ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КУЛІША:
«Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних
аналогій в класиці — між Шекспіром і Шіллером або Мольєром чи Бомарше, але в
сучасній йому... драматургії він не мав собі рівних...» (Ю. Смолич).
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kulish-mikola/3286-detalnij-analiz-mina-mazajlo-m-kulisha Бібліотека
української літератури © ukrclassic.com.ua
2. Олександр Довженко. «Зачарована
Десна» ‒ маніфест величі й краси рідної землі. Автобіографічна основа твору,
медитативна сповідальність оповіді. Поєднання минулого й сучасного.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Зачарована Десна»: епос.
Жанр «Зачарована Десна»: кіноповість («автобіографічне
кінооповідання»),
Тема «Зачарована Десна»: спогади письменника про своє
дитинство, про кровний зв’язок з народом і рідною землею.
Ідея «Зачарована Десна»: з’ясування основних факторів
формування людської особистості, духовного джерела справжнього таланту, ролі
праці в житті людини, оспівування краси природи, рідного краю, людей праці.
Герої «Зачарована Десна»:
малий Сашко (у новелах) і Олександр Довженко (в
авторських відступах);
мати Одарка Єрмолаївна,
батько Петро Семенович,
дід Семен,
прабаба Марусина.
Особливість повісті в
тому, що в ній оповідачем є сам автор, який виступає у двох іпостасях: як автор
— зрілий митець Олександр Довженко — і як герой твору — маленький Сашко. Сюжету
як такого немає. Натомість є певна двоплановість:
основна сюжетна лінія — це новели про
дитинство Сашка (його враження, захоплення довкіллям);
другий план — ліричні відступи зрілого
майстра (філософське осмислення художньої творчості, краси людської праці,
природи, людини).
Отож розповідь має двоплановий характер: перший план—
це своєрідне поетичне відтворення світу у свідомості дитини; другий —
філософські роздуми зрілої людини-митця про сенс людського буття, роль
дитинства у формуванні особистості.
Композиційно-стильові особливості «Зачарована Десна»: Особливістю кіноповісті «Зачарована Десна» можна
вважати відсутність чіткого сюжету, однак це не перешкоджає читати твір з
неослабною увагою. Для втілення художнього задуму автор звертався до
випробуваних часом джерел — фольклору і класичної літератури. Письменник
запозичує з фольклору принцип «нанизування мотивів, використання ліричних і
публіцистичних відступів, традиційних зачинів і закінчень, обрамлення,
поетичної антитези і зіставлення, ретардацій» (ретардація — штучне уповільнення
дії з метою звернути увагу читача на дану подію, епізод, думку). Композиція кіноповісті «Зачарована Десна» являє собою
органічне поєднання ліричних і філософських роздумів літнього Довженка з
романтичним, чистим поглядом малого Сашка. У творі можна виділити окремі
новели («Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс»,
«Коні», «До школи»), ліричні й публіцистичні відступи. Але твір є цілісним: це
суцільний потік думок, спогадів, що напливають одні на одні, та зображення
умов, у яких формувався світогляд майбутнього митця (побут, оточення). Особливості композиції «Зачарованої Десни» зумовлені ще й
жанром твору—- кіноповість. Звідси й фрагментарність, швидка зміна
«кадрів», планів, яка не впливає на цілісне сприйняття ліричної, сповненої
тонкого гумору авторської сповіді. Сам О. Довженко як кіносценарист уважав, що сценарій (а
кіноповість «Зачарована Десна» є одночасно сценарієм до однойменного фільму)
треба писати двома руками: в одній тримати маленький тонкий пензлик для
виписування дрібних деталей, а в другій — великий пензель створення описів
стокілометрових обширів, пристрастей, масових сцен. Для стилю «Зачарованої
Десни», на думку багатьох критиків, характерне поєднання лірико-романтичного
оповідального тону, публіцистичного пафосу, побутово-ліричної оповіді,
іронічно-сатиричних моментів.
Проблематика «Зачарована Десна»:
·
сенсу людського буття;
·
гармонії людини і природи;
·
формування особистості;
·
освіти;
·
любові до рідної землі;
·
поваги до батьків;
·
любові до людей.
Примітки:
«Зачарована
Десна» — автобіографічний твір, спогади письменника про дитинство, перші кроки
пізнання життя, про «перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень
дитячих...», про діда Семена і прадіда Тараса, прабабу, матір і батька, коваля
діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного косаря. Спогади ці час од часу
переростають в авторські роздуми —- про «тяжкі кайдани неписьменності й
несвободи», інші лиха та страждання людей праці й разом з тим — багатство їхніх
душ, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню вроджену готовність
до «найвищого і тонкого». У кіноповісті О. Довженко поетично формулює творче
кредо митця: «Митці покликані народом для того, щоб показувати світові
насамперед, що життя прекрасне... Бачити зорі навіть у буденних калюжах на
життєвих шляхах». «Зачарована Десна» є лебединою піснею автора.
Джерело:
https://ukrclassic.com.ua/katalog/d/dovzhenko-oleksandr/3289-detalnij-analiz-zacharovana-desna-o-dovzhenko
Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Комментариев нет:
Отправить комментарий