30 квітня 2020 р.

5 клас

Українська література

Допитливий, чуйний, добрий хлопчик Олесь, його жага пізнати загадковий світ природи, уміння фантазувати, уявляти. Гідна поведінка Олеся як позиція особистості

Ø Перегляньте відеоролик

https://www.youtube.com/watch?v=uL2Wkpcgtgg

Коментар учителя:

Один з відомих філософів сказав: „Талант — це іскра Божа, якою людина спалює себе, освітлюючи цією власною пожежею шлях іншим”. І що більший цей талант, то більш несхожою на інших є обдарована людина. Тут доречно ще раз нагадати слова Гр. Тютюнника про те, що „немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові”.

Таким ми бачимо героя оповідання Григора Тютюнника „Дивак”, хлопчика Олеся. Його жага пізнати світ природи, вміння фантазувати захоплюють кожного з нас, читачів, адже з кожного прочитаного твору беремо певний досвід і для себе.

 Олесь — людина з надзвичайно розвиненою уявою. Його спостережливість допомагає бачити величезну кількість речей, які оточують у світі природи. Фантазії Олеся такі багаті та емоційні, що переплітаються з реальністю, і часом настільки захоплюють хлопця, що він забуває про навколишній світ і починає мріяти наяву.

Ключовим словом до розуміння того, як Олесь ставиться до навколишнього світу, до природи, є слово „любов”, адже він справді „любить” зиму в усіх її проявах. І не тільки зиму, а все, що з нею пов'язане. Співчутливість, почуття справедливості, доброта й щиросердність — саме ці риси надзвичайно розвинені в характері Олеся. Але це не результат виховання чи спілкування з людьми (Олесь — дуже замкнений, нетовариський хлопець). Очевидним є той факт, що хлопець тягнеться до природи, захоплюється й насолоджується нею. Ним керує почуття краси й гармонійності природи. А гармонійність і означає рівновагу, спокій, доброту, справедливість. Будь-яке насилля, несправедливість порушують цю гармонійність в очах Олеся і завдають йому душевного болю.

  Зверніть увагу   на те, що характер Олеся розкривається значною мірою через сприйняття ним світу природи (пейзажі в оповіданні подано очима дитини) та в розмові з іншими персонажами (мовна характеристика героя). Олесь уособлює вдачу самого автора оповідання.

  Складання плану характеристики Олеся.

Цитатний (орієнтовний) план характеристики Олеся

1. „Малий, головою ледь до клямки дістає”.

2. „Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ”.

3. „Смирно стоїть біля порога...”.

4. „Олесь любить зиму...”

5. „Відмінник”.

6. „Дивак”.

7. „Невстріливий..., дивний єси”.

8. „Неглемедза”.

Словникова робота. Робота із тлумачним словником.

Неглемедза — ні те ні се; ніякий, ні риба ні м'ясо. 

Невстріливий — дивакуватий.

  Дайте відповіді на питання

1. То яким перед нами постає образ Олеся?

 2. Що в його образі вам подобається?

3. Як би ви вчинили на місці Олеся?

4. Чому саме так? Обґрунтуйте свою думку.

 5. Як у вашій поведінці проявляється повага до іншої людини?

6. Чи існує взаємодопомога у вашому класі?

       

  Виконати завдання 11-12 , стор.222.

  Характеризувати головного персонажа оповідання   

  Гр. Тютюнника „Дивак” (за складеним планом).

30 квітня 2020 р.

6 клас

Українська література

«Муха і Бджола». Зневага до надокучливих, ледачих людей, що живуть за рахунок інших. Викриття дурості й пихатості в байці «Жаба і Віл».

Вступне слово вчителя.

Дуже смішними видаються люди заздрісні, які прагнуть дорівнятися до інших, не маючи ні здібностей, ні можливостей для того. І зовсім огидні люди ледачі, що звикли безсоромно користуватися плодами чужої праці. Про це говориться в байках Л. Глібова в алегоричній, але від того не менш дотепній і дошкульній формі.

      Cьогодні ми розглянемо дві байки Л. Глібова «Муха і Бджола», «Жаба і Віл»

                                 «Муха і Бджола»

Перегляньте відеоролик

https://www.youtube.com/watch?v=ol5CrCymi0c&t=67s 

  Дайте відповіді на питання:

·                     Чи бачили ви у природному середовищі муху й бджолу? Чим кожна з них займається?

·                     Що свідчить про безпечне життя Мухи?

·                     Чому Муха назвала працю Бджоли бідною?

·                     Яка мета в житті у Мухи і Бджоли? Для чого Л. Глібов протиставляє цих двох героїнь?

·                     Як саме співчуває Муха Бджолі? (Яка погана На світі доленька твоя: Раненько встане, пізно ляже.)

·                     У чому Муха вбачає вільність свого життя?

·                     В яких розважальних заходах Муха бере участь? (Банкет, обід, весіллячко, родини).

·                     Що свідчить про нахабність мухи щодо відвідування будь-кого непроханою? (Велике діло — проженуть! Не можна в двері — я в квартирку Або полізу в іншу дірку…)

·                     Чому Бджола не розуміє сенсу життя Мухи?

·                     Яких людей зображує Л. Глібов на прикладі цих двох істот?

·                     А як ви ставитеся до праці? Чи допомагаєте вдома батькам? Чим саме?

·                     Яким чином слід організувати власне дозвілля?

·                     Чим є корисною для нас ця байка?

  Визначення теми, ідеї твору

Тема: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна висловила свого життя та покритикувала іншу.

Ідея: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби.

Основна думка: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі — непрохані гості.

Композиція

Байка побудована на протиставленні двох героїнь (Муха і Бджола), їх ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті.

Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов панночка.

Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші, святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці?

Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою.

Розв’язка: мораль байки.

                                  «Жаба і Віл»

Перегляньте відеоролик

https://www.youtube.com/watch?v=bD2wQE8R3p8

     Дайте відповіді на питання:

·                     Чи бачили ви в природному середовищі жабу, вола? Що характерно для цих істот?

·                     Чому в заголовку і змісті байки слова «Жаба», «Віл» пишуться з великої літери?

·                     Які риси характеру притаманні Жабі, Волу? З якою метою Л. Глібов протиставляє ці образи?

·                     Чим жаба відрізняється від своїх подруг, сестер?

·                     Чому Жаба не сприймала і не розуміла застережень оточуючих?

·                     Чи траплялася вам у житті подібна ситуація, яка викладена в байці?

  Визначення теми, ідеї твору

Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосовно розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла».

Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме: жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості.

Основна думка: «…найлучче жити, Як милосердний бог дає».

Композиція

Вступ: Жаба вилізла на берег подивитися і трохи погрітися і, побачивши Вола, вирішила з ним позмагатися.

Основна частина: змагання Жаби з Волом; намагання подруги-сестри Жаби довести їй марність цієї справи.

Закінчення: шкода, яку заподіяла Жаба собі — самознищення. Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних можливостей, які «милосердний бог дає».

Підсумок

Сила байок Л. Глібова в тому, що майже в кожному творі відчувається народна точка зору на зображувані події. Розкриваючи паразитизм, жорстокість, невігластво панівних класів, байкар протиставляв їм працьовитість і чесність простого люду, показував його моральну вищість, стверджував його місце й роль у житті суспільства. Сила впливу, переконливість і дієвість кращих байок Л. Глібова визначається їх високою художньою досконалістю і безкомпромісною правдою життя. Глибина алегоричних узагальнень ґрунтується в них не на якихось виняткових випадках чи конкретних історичних фактах, хоч вони й були покладені в основу байок, а на повсякденних реальних людських взаєминах. Завдяки цьому байки Л. Глібова зберігатимуть своє значення доти, доки у світі існуватимуть осуджені ним явища. Не дивно, що ті його байки, в яких висміяно лінощі, марнослів’я, чванство, хвалькуватість та інші вади, актуальні й сьогодні.

Кращі байки Л. Глібова, його ліричні вірші збагатили скарбницю української культури, здобули широке визнання в народі й забезпечили їхньому авторові вдячну пам’ять нащадків.

Посилання:  > На Урок >Бібліотека >Українська література >6 клас

Опрацювати матеріал підручника на стор.  220-222.

Навчися виразно читати байки Л. Глібова «Жаба і Віл», «Муха і Бджола».

             29 квітня 2020 р.

         5 клас

         Українська мова

Кома між частинами складного речення, з’єднаними безсполучниковим і сполучниковим зв’язком.

      1.     Перегляньте відеоурок, виконайте завдання.

       https://www.youtube.com/watch?v=MXEJLEeLK5M

     2.  Вивчіть п. 61. Стор. 176.

     Виконайте вправу 479.

         

     29 квітня 2020 р.

     11 клас

     Українська мова

1.  Відмінювання займенників. Явище прономіналізації.   Правопис займенників.

Ø Перегляньте відео, виконайте завдання:

https://www.youtube.com/watch?v=a5QAjzOCWEM

Прономіналізація (від лат. pronomen – займенник) – перехід слів з інших частин мови у займенники в результаті втрати чи послаблення властивого їм основного лексичного значення і набуття узагальнено-вказівного чи неозначеного змісту . До розряду займенників можуть переходити іменники річ, справа, душа, факт, штука, брат, сестра, людина та ін, прикметники цілий (у значенні «весь»), визначений (у значенні «якийсь»), певний (у значенні «якийсь»), останній (у значенні «цей», «той») та ін, а також числівник один. 

Наприклад: А обід – річ приємна. Життя – складна штука. Буває й серед нашого брата всякого. У певних умовах і він би розгубився. В одному департаменті служив один чиновник (М.Гоголь). На стежці не видно було ні живої душі (І.Нечуй-Левицький).

Прономіналізуватися можуть також окремі слова з інших частин мови, що входять до складу згадуваних займенникових фразеологічних зрощень.

  2. Види, часи, способи дієслів. Особові, родові, числові форми  дієслів, їх творення.

Ø Перегляньте відео, виконайте завдання:

 https://www.youtube.com/watch?v=DovwtRffOM0

       

     28  квітня 2020 р.

     11  клас

     Українська література

Проза, есе. Галина Пагутяк. «Зачаровані музиканти» ‒ роман-феєрія; села й містечка Галичини як прояв місцевого колориту та історичного тла оповіді; містичні й міфологічні алюзії в романі; ідея єдності людини з її витоками і природою, в якій вона живе; особливість авторського стилю письменниці.

 https://www.youtube.com/watch?v=RrckfC5SjWc

Москале́ць Гали́на Васи́лівна, відома під творчим псевдонімом Пагутя́к Гали́на (26 липня 1958, Залокоть, Дрогобицький район, Львівська область) — сучасна українська письменниця. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010)

Народилася в селі Залокоть, що на Львівщині, у сім'ї вчителів. Згодом родина переїхала в село Уріж. Галина була наймолодшою із трьох доньок, часто гуляла біля річки Бистриці, любила ходити лісом. А ще більше — слухати містичні розповіді старших. Наприклад, її дідусеві перед Другою світовою війною бачилось видіння: пасучи вночі коней біля вогнища, він помітив, як полум'я почало звиватися, рости вгору, а з нього вилетіла колона (дике весілля) і, за кілька секунд зникла. Згодом Галина дослідить це, дізнається, що дике весілля є у європейських міфологіях та напише роман «Зачаровані музиканти». Отже, в сім'ї до таких речей ставились серйозно.

Була вона дуже завзята і допитлива: завжди брала із бібліотеки книги, читала художні твори, навіть самостійно вчила іноземні мови, користуючись словниками та розмовниками.

Дуже хотіла стати археологом, але для цього треба було мати партійний квиток. Після невдалої спроби поступити на філософський факультет почала писати повість — спогади про 10-ий клас. Вислала твір у Київ, в Спілку письменників і отримала запрошення на всеукраїнську нараду молодих авторів. Там їй запропонували публікацію твору, при умові його скорочення вдвічі. Вона не погодилась.

У 18 років узимку втекла з дому до Одеси, у заклад, де готували штукатурів-плиточників.

Працювала на Бориславському фарфоровому заводі, інколи доводилось стояти біля конвеєра кілька змін. В цей складний час починає писати повість «Діти».

За рік вступає до Львівського національного університету.

Закінчила українську філологію Київського державного університету          ім. Т. Г. Шевченка

Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї  Член Національної спілки письменників України

Перші книги видала ще в часи Радянського Союзу. Була дуже наполеглива і завжди йшла проти волі видавців, не боялася при цьому критикувати радянські звичаї. Тим не менш, книга «Господар» (1986 р.), що друкувалася у київському видавництві «Радянський письменник», вийшла у світ з фантастичним і для сьогоднішньої України тиражем в 65 тисяч примірників.

Пишучи свої твори, нерідко відходила від загальноприйнятих канонів прози, через що навіть в незалежній Україні мала проблеми з видавцями. Написала і кілька дитячих книг.

Останнім часом більшість своїх книг видає у львівському видавництві «Піраміда» у серії «Приватна колекція».

Живе та працює у Львові.

   Новий роман Галини Пагутяк «Зачаровані музиканти» ставить перед читачем одвічні питання про сенс життя та справжні цінності в ньому. Його головний герой, Матвій Домницький, вирушає в містичну подорож у пошуках Прекрасної Пані, його шлях до неї - це й дорога до розуміння самого себе. Поєднання прозорого відшліфованого стилю з розглядом неперехідних філософських проблем створює враження глибокої води, в якій прагнеш роздивитися дно.

            https://www.youtube.com/watch?v=Zj5Ny9i4768

Галина Пагутяк пише історичну, химерну прозу, має особливу містичну манеру письма і справляє враження письменника, якого вигаданий світ цікавить більше, ніж реальний. Вона насправді створює інші світи… і не тільки для себе, а й для кожного, кому незатишно й тісно в одновимірному світі. І що надто важливо: це прорив не з реальності, а з буденності, бо «кожен має право на власний куток і власну таємницю».

   Здається, їй підвладні такі тонкі матерії, як простір і час, і тільки вона одна знає, як підступитися до них — «якщо не можна зайти в двері, намалюй їх на стіні».

   Її твори навіяні снами, і важко сказати, чого в них більше — містики чи дійсності. Хоча сама письменниця стверджує: світи ці цілком реальні. У нас немає іншого виходу, як повірити їй і її героям. «Я мандрую на схід. Із заходу на схід, супроти сонця, — стверджує один з них. — Але кажуть, що земля кругла. Ця країна, вона не є ні цілком західна, ні цілком східна, і через те в ній ніби зупинився час. А де спиняюсь, там відбуваються дивні речі…» Чи ж цей безпорадний подив душі, заблукалої між світами, не співзвучний з нашим подивом?

 2. Мирослав Дочинець. «Криничар»

Мирослав Іванович Дочинець (нар. 3 вересня 1959, м. Хуст Закарпатської області) — український письменник і журналіст. Член Асоціації українських письменників (з 2003 року).

Народився в родині вчителів. Батько Іван Юрійович закінчив із відзнакою філософський факультет Київського університету, але мусив учителювати в школі-інтернаті й ПТУ, оскільки відбув шість років ГУЛАГу за націоналізм. Мати викладала географію.

Друкуватися почав з шостого класу в дитячих виданнях. Був переможцем конкурсів юних літераторів.

1977 року вступив на факультет журналістики Львівського університету. Під час навчання був членом редколегії університетської багатотиражної газети «За радянську науку», згодом — редактором газети «Джерела». Професійну журналістську роботу розпочав 1982 року в газеті «Молодь Закарпаття».

1990 року заснував у Мукачеві газету «Новини Мукачева». У цей час також працював власним кореспондентом газет «Карпатський край», «Срібна земля», «Фест». Друкувався у всесоюзних та республіканських часописах «Комсомольская правда», «Известия», «Україна», «Людина і світ», «Ранок», «Радянська жінка», «Літературна Україна», «Молодь України».

1998 року заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», в якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж п'яти років понад 100 видань.

Одружений, має дітей, внуків. Вирощує фруктовий сад із близько 200 дерев, різні сорти винограду. Спорудив два будинки: один для сім'ї, а другий — для творчості. «… Щоб час від часу усамітнюватися, писати там і бути ближчим до природи… А ще для того, щоб можна було приймати там своїх дітей і онуків. У мене немала родина!»

https://www.youtube.com/watch?v=kBV41QxNHyw

«Криничар» — це людина і справа життя. Як казав Григорій Сковорода — «сродноє дєло». Це дуже потужний термін, який мені надзвичайно подобається. Це те, що нас тримає, веде, те, що ми залишаємо після себе, це служіння. Я б просто сказав, це книжка про Служіння з великої букви, про людину, яка служить до кінця свого життя, у цьому подвиг наш – просто служити.

Криничар — найближчий мені персонаж, адже це — герой духу і діла. Він, на противагу Вічнику із попереднього роману, не тільки навчає людей, а й змінює їх, а з ними й навколишній світ.

https://www.youtube.com/watch?v=KBcRwfp_zL0

https://www.youtube.com/watch?v=eFXBL2HommY

Перегляньте відео. Складіть опорні конспекти. Вивчіть матеріал уроку.

 Посилання: інтернетресурс