13 квітня 2020 р.

     11  клас

     Українська мова

1.   Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв.

1. Прочитайте. Складіть таблицю «Творення присвійних прикметників», використовуючи поданий текст.

Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тварин.

Від назв людей — іменників 1-ї відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра — сестрин, баба — бабин, Галя — Галин, Ольга — Ольжин, тітка — тітчин, Солоха — Солошин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін- (на письмі -їн-): Лідія — Лідіїн, Євдокія — Євдокіїн.

Від назв людей — іменників 2-ї відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів-(-їв-), який чергується з -ов- або -ев-(-єв-):

а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів- (у закритому складі) — -ов- (у відкритому складі): дядько — дядьків, дядькового; дядькова; дядькове;

б) якщо прикметник утворено від іменника м’якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів-(-їв-) — -ев-(-єв-): Андрій — Андріїв, Андрієвого; Андрієва; Андрієве; лікар — лікарів, лікаревого; лікарева; лікареве.

Від назв тварин прикметники зі значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин-, -ін- (на письмі -їн-): бджолиний, пташиний, орлиний, зміїний, солов’їний чи суфіксів -ач- (-яч-): качачий, телячий, свинячий, гусячий, куриний, лисячий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи: вовчий, овечий, лелечий (З посібника).

2. Прочитайте речення. Знайдіть присвійні прикметники та поясніть правопис суфіксів.

1. Женину увагу привернув не натовп, а те, що прикувало увагу натовпу (Є. Гуцало). 2. Собака вискочив назустріч Миколчиному татові (М. Вінграновський). 3. Чи батьків синок, чи материн мазун (Народна творчість). 4. Оминувши міст через річечку, Богдан повертає не на свою, а на Яринину вулицю (М. Стельмах). 5. А проте у Настиному серці, мов павутиння, снувався смуток (М. Коцюбинський).

3. Утворіть присвійні прикметники від наведених іменників. Поставте їх у називному відмінку жіночого роду і запишіть у три колонки: з суфіксом -ин-; з суфіксом -ов-; з суфіксом -ев-(-єв-). З перших букв складіть прислів'я.

Джеря, Назар, панич, Едмунд, учень, Ольга, Боруля, Сергій, Терентій, Раїса, Ася, Галя, Ігор, Олекса, Леся, Кирило, сторож, Лазар, Оксана, Андрійко, Олексій, Варка, Жариков [прізвище], Віталій, Аріадна, Андрусь, електрик.

Ключ. Добра голова не каже пусті слова.

 4. Прочитайте текст. На його основі підготуйте коротке лінгвістичне повідомлення щодо правопису прикметникових форм від географічних назв.

У суфіксах -инськ (ий), -інськ (ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин — камишинський, Ніжин — ніжинський, Філіппіни — філіппінський.

А в аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и: Аляска — аляскинський, Баку — бакинський.

У суфіксах -овськ (ий), -евськ (ий), -івськ (ий) прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ — дніпропетровський, Колгуєв — колгуєвський. Якщо при творенні таких прикметникових форм відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова — лозівський.

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський): Валки — валківський, Гребінка — гребінківський.

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ (ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбувається такі фонетичні зміни:

1. Г, ж, з (дз) + -ськ (ий) → -зьк (ий): Буг — бузький, Рига — ризький.

2. К, ц, ч + -ськ (ий) → -цьк (ий): Баскунчак — баскунчацький, Кременчук — кременчуцький, Ніцца — ніццький.

3. С, х, ш + -ськ (ий) → -ськ (ий): Черкаси — черкаський, Золотоноша — золотоноський (З правопису).

5.   Від іменників Магдебург, Лейпциг, Гадяч, варяг, Київ, Харків, Греція, Туреччина, Ясси, Лейпциг, Париж, Франція, Луцьк, Прилуки, Прага, Польща, Естонія, Росія, Німеччина, Одеса, Карпати, Галичина, Запоріжжя, Грінвіч, Карачев, Сочі, Гаага, Ладога утворіть прикметники за допомогою суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк-. Запишіть утворені форми. 

ЗАВДАННЯ: Вивчити складений вами опорний конспект.

2. Основні способи творення дієслів, прислівників. Складні, складноскорочені слова, способи їх творення та написання.

1. Прочитайте текст. Назвіть основні способи творення дієслів. Наведіть приклади.

У сучасній українській мові нові дієслова утворюються головним чином за рахунок використання основ з інших частин мови. Для творення дієслів від основ іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників, вигуків і (рідше) службових слів використовуються суфікси -и-, -і-, -а- (-я), -ува- (-юва-), -ка-, наприклад: щастя — щастити, свіжий — свіжити, вік — вікувати, ледар — ледарювати, ох — охкати, ви — викати.

Від основи дієслів за допомогою суфіксів -а-, -ва-, -ува-, -оува- творяться видові пари до префіксованих дієслів доконаного виду: застелити — застеляти, збути — збувати, розмалювати — розмальовувати.

Суфікс -ну-, поєднуючись із дієслівною основою, утворює дієслово доконаного виду: стукати — стукнути, кричати — крикнути. Цей суфікс виконує також і словотворчу роль, наприклад, у поєднанні з прикметниковою основою: худий — худнути.

Суфікс -ону- має значення раптової діє: рубонути, різонути.

Дієслова можуть утворюватися від дієслівних основ за допомогою таких префіксів: в-, у-, уві-, від- (віді-), ви-, до- (ді-), з- (зі-, із-, с-), за-, на-, над- (наді-), об- (обі-), під-, пере-, по-, при-, про-, поза-, попід-, зне-, обез-, недо-, напів-, а також префіксів іншомовного походження де- (дез-), дис-, ре-: внести, урвати, увійти, віднести, відібрати, винести, донести, дібрати, зшити, зігнути, списати, завісити, обізвати, піднести, недочувати, дописати; демаскуватися, дезорієнтувати.

Приєднання різних префіксів до безпрефіксального дієслова змінює його значення й розширює кількість споріднених слів: відбудувати, вибудувати, добудувати, збудувати, перебудувати, побудувати, прибудувати, розбудувати (З посібника).

2. Утворіть від кожного слова дієслово префіксальним та суфіксальним способом. Укажіть словотворчі засоби, які ви використали.

Інформація, ах, слюсар, сканування, сіль, я, малюнок, обід, креслення, загартований, білий, зима, фотографія, троє, перепис, гримати, захід, вболівальник, саджанець, горіння, регрес, завойовник, друкований.

3. Використовуючи префікси, утворіть дієслова з новим значенням чи відтінком у значенні.

Цвісти, спати, йти, жити, платити, правити, сіяти, нести, вчитися, дати, мріяти, мести, радіти.

 4. У наведених реченнях знайдіть дієслова, утворені префіксальним способом. Позначте префікси.

1. Нам випало, сину, досіяти і долюбить отецькеє поле — і стати нового початком (Б. Олійник). 2. Хлопчик підійшов до них, але далі він побачив нешироку річечку і синенькі проліски на березі (В. Іваненко). 3. Сонце, що встигло зсушити вранішній туман, масляно заблискало на його спітнілому, стомленому, але веселому обличчі (П. Панч). 4. В українській мові є двійнята-префікси, які відіграють особливу роль. Так, коли сказати: попобігати, попопрацювати, попоходити, попострибати і так далі — це, далебі, не те, що: побігати, попрацювати, походити, пострибати (А. Матвієнко). 5. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі (В. Сухомлинський).

5. Прочитайте текст. Складіть опорний конспект.

У давні періоди розвитку української мови прислівники утворювалися шляхом переходу слів і словоформ з інших частин мови. Поступово змінювані слова стали незмінюваними, і колишні закінчення іменних слів -и, -у, -ом, -є тепер сприймаються як суфікси незмінюваних слів, як, наприклад, у прислівниках згори, внизу, тишком, востаннє, надвоє.

Від іменників, прикметників, числівників, займенників, прислівників утворилися нові прислівники шляхом злиття цих частин мови з прийменниками, які стали в таких словах префіксами: спідлоба, зроду, здалеку, замолоду, поодинці, передусім, подекуди.

У сучасній українській мові прислівники творяться за допомогою суфіксів -о, -е: дорогий — дорого, теплий — тепло, гарячий — гаряче, байдужий — байдуже, а в деяких прислівниках виступає суфікс -чі: двічі, тричі.

Можна виділити ряд префіксів, які приєднуються до прислівників часу й місця: від-, до-, поза-, перед-, після-, по-: віднині, донині, дотепер, позаторік, післязавтра, понікуди.

Прислівники утворюються також за допомогою префіксів пре-, за-,                       не-: пречудово, зашироко, нешвидко, негласно.

При суфіксально-префіксальному словотворенні використовується префікс по-: по-новому, по-братськи (З посібника).

6. У наведених прислівниках визначте суфікси та префікси.

Напам’ять, лагідно, по-своєму, позавчора, вночі, відтепер, ненароком, по-українському, зрідка, добре, восени, уважніше, по-сусідськи, тричі, щодуху, зависоко, спершу.

7. Розкрийте дужки. Поясніть творення і правопис прислівників.

1. Потрапив між ворон — (по) воронячому каркай (Г. Тютюнник). 2. Дві стародавніх столиці замаячило (в) далині на горбах (О. Довженко). 3. (Від) тоді минуло три роки (О. Гончар). 4. Міна буває (на) двоє: або виміняв, або програв (Народна творчість). 5. Вітри (з) розгону поламали скрипку (Л. Костенко). 6. Закинули рибалки невод втретє    (І. Нечуй-Левицький).

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДНОСКОРОЧЕНІ СЛОВА

За кількістю основ у них слова поділяються на прості, складні і складені.

Слова з однією основою називаються простими: тиша, ранішній, розхвилюватися.

Прості слова можуть мати кілька префіксів і суфіксів і  лише один корінь на-в-з-до-гін, по-від-пис-ува-ти, по-роз-кид-а-н-ий, як-най-глиб-ш-ий.

Слова з двома чи більше основами називаються складними. Складні слова творяться складанням двох або більше основ:
а) за допомогою сполучних голосних о або е: пароплав, місяцехід, світло-голубий, працездатний;
б) без сполучних голосних: хліб-сіль, всюдихід, повсякденний, напівпровідник, пів’яблука, півлимона.

Складні слова пишуться разом або через дефіс.

Слова і форми слів, що складаються з двох або більше окремих слів, називаються складеними: буду писати, двадцять один, раз у раз, так що.

Разом пишуться:

 складні слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):
будова (яка?) нова — новобудова;
сніг (який?) білий — білосніжний;
будує (що?) машини — машинобудівний;
бетон (який?) із залізом — залізобетон;
ходить (де?) всюди — всюдихід;
зелений (як довго?) вічно — вічнозелений;
перекоти (куди?) через поле — перекотиполе.

Так само разом пишуться і складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Північнокримський канал, Південнокитайське море, Західносибірська низовина.

Разом пишуться: жовтогарячий, червоногарячий (назви окремих кольорів), лимоннокислий, молочнокислий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий.

Разом пишуться складні слова з такими загальновживаними початковими   частинами, як авіа-, авто-, аеро-, гідро-, електро-, кіно-, мікро-, радіо-, стерео-, теле-, фото- тощо: авіабаза, аерофлот, гідромеханіка, радіоцентр, фотоелемент.

Через дефіс пишуться:

 складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з’єднувати повторюваним сполучником і…і):
і всесвітній і історичний — всесвітньо-історичий;
і машинний і тракторний — машинно-тракторний;
і північний і східний — північно-східний;
і людина і день — людино-день;
і темний і зелений — темно-зелений;
і ніжний і рожевий — ніжно-рожевий;
і сніжний і білий — сніжно-білий.

Через дефіс пишуться: Свят-вечір, дівич-вечір, буй-тур, зелен-сад (перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом).

Через дефіс пишуться складні слова, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних слів (їх також можна з’єднувати повторюваним сполучником і…і): білий-білий, один-однісінький, рано-вранці, тишком-нишком, вряди-годи, без кінця-краю, більш-менш, видимо-невидимо, година-дві, день-два, сам-один, один-єдиний.

Пишемо окремо:

Якщо перша частина складного прикметника – прислівник , то він може писатися й окремо. Це залежить від того, наскільки цей прислівник наголошений, наскільки він самостійний: давновідомий і давно відомий, вищезазначений і вище зазначений.

Якщо те саме слово повторюється в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо*: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), одним один (орудний + називний відмінки), нога в ногу, раз у раз (називний + знахідний відмінки).

https://www.youtube.com/watch?v=LAjk8W0w3GY

За новим правописом р а з о м пишемо:

 слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс, макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр, преміумкла́с, супермáркет, топмéнеджер, топмодéль, ультрамóдний, флешінтерв’ю.

  слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-,екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контрадмірáл».

пів хвилини, пів яблука, пів Києва (пишемо нарізно без дефіса)

але одним словом як цілісне поняття півострів, півзахисник, півмісяць

«Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.

Якщо ж пів з наступним іменником у формі  називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів».

 ЗАВДАННЯ: Вивчити складений вами опорний конспект.