18 березня 2020 р.

11 клас.  Українська мова

Урок мовленнєвого розвитку. Відгук про твір мистецтва, кінофільм (телепередачу) у публіцистичному стилі.

Коментар учителя. Людині властиво поділитися своїми враженнями і думками, викликаними прочитаною книжкою, переглянутим спектаклем, кінофільмом, телепередачею, картиною, скульптурою. Ці думки можна висловити у відгуку або рецензії.

Відгук — це текст, в якому дається оцінка прочитаного, почутого, побаченого, висловлюється ставлення до нього.

Відгук складається з двох частин: у першій частині висловлюється думка про те, сподобалось чи не сподобалось побачене, у другій — обґрунтовується висловлена оцінка.

Щоб належно оцінити певний твір, по-перше, треба мати чітке уявлення про специфіку його видів і жанрів, а по-друге, бути добре обізнаним з роботами автора і з цим твором (З підручника).

1. Вибіркова робота

· З’ясуйте, чи можна вважати слова рецензія та відгук синонімічними?

· Які види мистецтва вам відомі?

· Пригадайте, чи доводилося вам складати відгуки на літературні твори, кінофільми, картини. Визначте, за яких обставин це було, яку мету ви переслідували та які труднощі у вас виникали.

IV. ПІДГОТОВЧА РОБОТА ДО НАПИСАННЯ ВІДГУКУ

1. Прочитайте текст. Визначте його основну думку та стиль викладу. Чи можна назвати це відгуком на твір мистецтва? Як автор обґрунтовує свою думку про творчість відомого українського поета Л. Талалая? Як автор виражає свою оцінку?

ОДНА ХВИЛИНА ЗОЛОТА

Леонід Талалай. Наодинці зі світом. К., Молодь, 1986 «Що вибере пам’ять В останню хвилину Із того, що бачив, Прожив і відчув? Можливо, дитинство, Можливо, калину, Можливо, кохану, В краплинах дощу... Забудуться болі, Забудуться втрати, Дрібниці, якими, Буває, живу. Якою востаннє Побачу я матір? Якою — дорогу? Якою — траву? Якою відчую Тоді Батьківщину, Про що наостанку Подумаю я? В останню хвилину, В останню хвилину Що вибере Пам’ять моя?..»

До нової книжки Леоніда Талалая «Наодинці зі світом» перейшло багато віршів з двох попередніх, і це закономірно — поет не змінив ні стилю, ні проблематики, він розширює уже опановану площу.

Поезія Талалая претендує бути виразником найсокровеннішого в людині — її інтуїтивних буттєвих начал. Ритміка поета, його світло-трагедійна метафорика, акварельна підсвітка його творчості — усе свідчить про те, що йдеться про вторгнення у глибини підсвідомого: звідси тривожність його музи, зрозуміла «загадковість» його образів. Якийсь постійний неспокій — ось стан, що в ньому перебуває ліричний герой Талалая.

Ось цикл «Золотий пісок». Якби я мав такі повноваження, я б видав його маленькою, гарно ілюстрованою книжечкою на зразок Павличкової «Таємниці твого обличчя». Цю пісню про матір в нашій літературі можна поставити поряд Олійникової «Сивої ластівки».

Світовідчуття Талалая підкріплене художністю, а художність, в свою чергу, досягає високого звучання завдяки світовідчуттю. Можливо, багато людей, зокрема поетів, мають таку гостроту відчування миті, як Талалай, але зафіксувати і тим самим виразити її може лише неповторне слово. Легкі й неповторні, високі і світлі талалаєвські метафори западають у душу і в пам’ять: це творчість у справжньому її розумінні. Це тільки на перший погляд виглядає безхитрісним: «І знову сенс людського «бути» Стає прозорим, як сльоза: Повітря студного вдихнути І теплим видихнуть назад»; «І не змінити вже сльозі глибоке русло на обличчі»; «Постоїмо біля щастя, Як біля води швидкої». Що ж стосується таких віршів, як «Глибокий сад», «Доторкнулося сонце закритих повік», «Брат мій соняшник», то це суцільне метафоричне писання, за допомогою якого поет створює прекрасний і глибокий світ.

Нова збірка Л. Талалая, гарно оформлена, схожа на подарункове видання, і направду — маленьке свято для читацької душі. Збірка рівна, наскрізь перейнята сонцем, терпким запахом саду, сповнена істинних, несурогатних інтуїтивних відчуттів, а ще — пам’яті.

Абсолютна більшість уміщених у збірці «Наодинці зі світом» віршів несе на собі печать новизни, поетичної свіжості. Слова тут оживають, стаючи позначками внутрішнього руху героєвої душі.

Потреба зафіксувати так виразно відчуте бентежжя людського духу знову і знову кличе Леоніда Талалая до чистого листка паперу... (За Я. Мельником).

► Знайдіть у тексті речення:

а) в яких висловлена думка про лірику майстра слова;

б) подається аналіз художньої майстерності поета.

2. Розгляньте таблицю «Орієнтовна схема відгуку на твір мистецтва».

Схема відгуку на книгу	Схема відгуку на кінофільм	Схема відгуку на твір живопису
□ Зміст книжки; □ Актуальність тематики твору; □ Особливості композиції книжки; □ Майстерність автора у зображенні характерів героїв; □ Сила впливу слова письменника; □ Мистецтво художника, ілюстрації, оформлення книги; □ Основна думка відгуку	□ Тема та ідея кінофільму; □ Стислий переказ; □ Оцінка фільму; □ Значення проблеми, порушеної у фільмі; □ Враження від роботи режисера, гри акторів, музичного супроводу тощо; □ Підсумкова оцінка кінокартини; □ Рекомендації тим, хто не дивився фільм	□ Тема та ідея картини; □ Найбільш яскраві образи; □ Враження від картини з елементами оцінки; □ Майстерність роботи художника; □ Враження від кольору та яскравості фарб; □ Основне призначення картини; □ Висновки
Словосполучення, які доцільно використовувати під час складання відгуку на твір мистецтва: твір цікавий тим; мене вразило; особливо запам’ятався; увагу привертає; автор вдало (переконливо, яскраво, захоплююче); на жаль, герой; у творі порушуються проблеми; порушується питання; стверджується думка; основна думка розкривається

3. Оберіть стиль мовлення та форму відгуку (лист, стаття, запис вражень у щоденник, розповідь), якщо:

1) Адресат мовлення — ваш ровесник; мета спілкування — привернути увагу до твору, посперечатися з приводу оцінки його героїв.

2) Адресат мовлення — ваші друзі, батьки; мета спілкування — поділитися враженнями від прочитаного, побаченого.

3) Адресат мовлення — автор твору, на який складається відгук; мета відгуку — висловити свою думку про твір мистецтва.

4. Уявіть ситуацію: ви стали учасником обговорення картини, книжки чи фільму. Підготуйте усний відгук на твір живопису. Мета відгуку — поділитися своїми враженнями про побачене. Скористуйтеся пам'яткою та таблицею.

5. Розгляньте пам'ятку «Як складати відгук про твір мистецтва».

ПАМ'ЯТКА

«Як складати відгук про твір мистецтва»

1. Визначити адресата і мету спілкування.

2. Дібрати форму відгуку: лист, повідомлення, записи вражень у щоденник, стаття до періодичного видання тощо.

3. Визначити стиль і тип мовлення.

4. Обґрунтувати свою думку про твір мистецтва. Добирати переконливі аргументи.

5. Вживати лише ті мовні засоби, які характерні для обраного стилю і жанру мовлення.

6. Дотримуватися вимог до мовлення та культури спілкування.

4. Розгляньте картину І. Айвазовського «Дев'ятий вал». Прочитайте текст про неї. Чи можна цей текст назвати відгуком? Що, на ваш погляд, слід додати, що змінити в змісті, в мовленнєвому оформленні? Скористайтеся таблицею «Орієнтовна схема відгуку на твір мистецтва».

Споглядання творів мистецтва із зображенням бурхливої стихії несе усвідомлення бурхливого життя, бурхливих прагнень митця. Переказує його погляд на світ, але чи настільки просто? І чи лише митця? Якби твір мистецтва розкривав світові душу лише самого митця, чи споглядали б його мільйони? Художній шедевр має бути дзеркалом людської свідомості й дороговказом. А дзеркало душі лише у дурня є рівним. То ж тому й море на творах видатного мареніста бурхливе, наче життя.

На більшості творів маестро зображав на морській поверхні кораблі, човни, потерпілих на корабельних уламках. То долі людські у морі життя. Душа людська — дзеркало моря життя. Море у творах митця стає зображенням життя, середовища існування людини, а з іншого боку — її душевного стану, який надчутливий до стану середовища життя.

У творах маестро найчастіше зображуються два і більше об’єктів, але взаємопов’язаними переважно є два. Скажімо, корабель, котрий кидає бурхливе море, й люди на уламках, котрі шукають порятунку. А де він, порятунок, чи на кораблі, котрий сам сподівається лише «на промінь надії»? Це зображено безнадію у морі життя, чи «промінь надії» для того, хто бореться за порятунок? А, можливо, корабель — то надія потерпілого у бурхливій стихії життя і маестро зобразив на своєму полотні розгублену людину в бурхливому морі життя, котра сподівається на надійний корабель?

Але художник зображав й подолання стихії. У низці його робіт присутня ідея руху людської долі від пункту до пункту, коли від берега, біля котрого стоїть корабель, відходить човен і прямує до корабля, котрий стоїть на рейді у морі. Так і стихія життя, зображена в інших творах майстра, несе людську долю, символізовану кораблем. Навчитися вправлятися зі стихією, наперекір життєвим обставинам, знайти відповідний спосіб налаштувати свідомість завдяки світлу і тіні — ось вона — мета майстра! (З Інтернету)

V. НАПИСАННЯ ВІДГУКУ

Підготуйте письмовий відгук у формі статті публіцистичного стилю до періодичного видання про твір мистецтва.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Дев'ятий_вал_(картина_Айвазовського) 

18  березня 2020 р.

Доповідь на лінгвістичну тему. 

Справжнє красномовство - це вміння сказати все, що треба, і не більше, ніж треба          Ф.Ларошфуко .

 Сьогодні     ви  ознайомитеся з особливостями підготовки доповіді, прийомами встановлення й збереження контакту з  аудиторією, будете аналізувати помилки свої та своїх товаришів —  словом,  учитися  говорити  красиво  та  впевнено.

Початок академічного красномовства в Україні припадав на XVII —XVIII ст. і пов'язаний із діяльністю Києво-Могилянської академії. У XIX ст.. у зв'язку з пробудженням суспільно-політичної думки академічне красномовство, зокрема такі його жанри як лекція та доповідь перетворюються на загальнодоступні. Спочатку лек­цію або доповідь відвідують студенти інших факультетів навчального закладу, пізніше вона зацікавлює широкий загал.

Після того як лекції та доповіді починають виголошувати спеціально для найширшої публіки, виникає науково-популярна лекція.

 У ІІ половині XIX — на початку XX ст. як вузівські, так і науково-популярні лекції читали хімік Дмитро Іванович Менделєєв, біолог Ілля Ілліч Мечніков. Зразками академічного красномов­ства є лекції видатних учених XX от. геохіміка Володимира Івановича Вернадського, біолога Миколи Івановича Вавилова, фізика Льва Давидовича Ландау.  

    Одна  з найпоширеніших форм публічних виступів — доповідь.

    Тлумачний  словник  визначає  доповідь  як  публічну  промову,  виступ.  

Доповіді бувають:     наукові,       політичні ,    ділові,   звітні.                                       

 Наукова доповідь узагальнює наукові дані, інформує про досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень.

Місце виголошення таких доповідей - наукові конференції, симпозіуми вчених.

Доповідь, зроблена на основі вивчення ряду публікації, результатів досліджень, опублікованих у журналах, брошурах, книжках, може бути учнівським рефератом і виголошується на засіданнях гуртка, наукового товариства.

   Політична доповідь виголошується здебільшого керівними діячами, урядовцями, лідерами політичних партій.

   Ділова доповідь ставить і накреслює шляхи розв’язання практичних питань життя та діяльності колективу.

   Звітна доповідь є різновидом ділової, у ній аналізується діяльність роботи колективу, організації, окремої людини за певний період.

     Основна мета доповіді — донести до слухачів наукову інформацію.

    Одна  з  головних  умов  успішності  доповіді  —  вміння  доповідача  встановлювати  та  зберігати  контакт  з  аудиторією.   

     Контакт з аудиторією необхідний для привертання уваги слухачів, для того, щоб мовлення сприймалося легко і з інтересом, і для  того, щоб впливати на слухачів (для цього ми, власне, і говоримо!).

    Контакт  з  аудиторією  починається  з  паузи  (перед  початком  виступу,  поки  люди  не  зосередилися).  Помилка  оратора:  спиняти  аудиторію,  потребувати  тиші,  робити  зауваження  тим,  хто  спізнився.

    Однією  з  важливих  складових  є  вміння  оратора  встановити  зоровий  контакт  із  аудиторією.  Зоровий  контакт  —  це  не  лише  спосіб  зв’язку  з  аудиторією  з  метою  донести  до  неї  необхідну  інформацію,  але  й  спосіб  отримати  зворотний  зв’язок  від  аудиторії  —  наскільки  аудиторія  зрозуміла  сказане  (можливо,  необхідно  щось  повторити).

    Якою  б  цікавою  не  була  тема,  увага  аудиторії  з  часом  розсіюється.  Її  необхідно  підтримувати  за  допомогою  таких  ораторських  прийомів:

  1) Прийом  питання-відповідь.  Оратор  ставить  запитання  і  сам  дає відповідь, висуває можливі сумніви і заперечення, з’ясовує їх  і  приходить  до  загального  висновку.

 2) Перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє залучати  до  процесу обговорення окремих учасників, активізувати тим  самим  їх  інтерес.

 3) Прийом  створення  проблемної  ситуації.  Слухачам  пропонується  ситуація,  яка  вимагає  питання  «Чому?»,  що  стимулює їхню  пізнавальну  активність.

4) Прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію робити   припущення,  розмірковувати.

5) Показ  практичної  значимості  інформації.

6) Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію.

7) Короткий  відступ  від  теми  дає  можливість  слухачам  «відпочити».

8) Уповільнення  темпу  з  поступовим  пониженням  сили  голосу  сприяє привертанню уваги до головних моментів виступу (прийом  «тихий  голос»).

9) Прийом градації  — наростання змістового та  емоційного значення  слова.  Градація  дозволяє  посилити,  додати  емоційної   виразності  фразі,  сформульованій  думці.

        Важливий  критерій  оцінки  того,  хто  виступає  перед  аудиторією, —  техніка  мови.  Її  складові:

  1) Дикція  (від  лат.  diction  —  «вимова»)  —  це  вимова  звуків.  Існує ціла низка спеціальних вправ, які формують чітку дикцію (проголошення в  різному темпі скоромовок, а  також спеціальної  техніки  дихання).

Мишка раз прийшла до кішки,

Уклонилась кішці в ніжки,

Кішці – смішки,

          Мишці – нітрішки.

 2) Темп (від лат. tempus –«час») — це швидкість нашої мови, той  час, за  який ми вимовляємо текст. Нормальний темп української мови  — 120  слів за  хвилину. (Це означає, що одна сторінка комп’ютерного тексту, який надруковано через 1,5 інтервалу,  повинна  читатися  за  2–2,5  хвилини).

 3) Тембр  —  додаткове  артикуляційно-акустичне  забарвлення  голосу,  його  колорит.  За  тембром  голосу  встановлюють  його  тип: бас, баритон, тенор, сопрано, колоратурне сопрано тощо.  Тип  голосу  може  бути  загальним,  але  в  кожної  людини  свій  тембр,  свій  тембровий  відтінок.

 4) Інтонація  (від  лат.  intonare  —  «голосно  вимовляти»)  —  важливий  змістовно  роздільний  засіб  мови.

    Майстерність оратора проявляється в посиленні впливу жесту,  міміки. Від значимих жестів, що сприяють успіху мови, необхідно  відрізняти беззмістовні, механічні (крутити головою, поправляти  волосся,  одяг,  крутити  ручку  тощо).  Стверджують,  що  вдалий  і  найдосконаліший  жест  той,  який  не  помічають  слухачі,  тобто  який  органічно  зливається  зі  змістом  мови.

    Основною ознакою почуттів того, хто говорить, є вираз обличчя.  Міміка  оратора  стимулює  емоції  аудиторії,  вона  здатна  передати гаму переживань: радість і жаль, сумнів, іронію, рішучість.  Вираз  обличчя  повинен  відповідати  характеру  мови.  Обличчя  і  весь  зовнішній  вигляд  промовця  повинні  виражати  доброзичливе  і  навіть  приязне  ставлення.  Аудиторія  не  любить  сердитих   чи  байдужих.

  Формування вмінь і навичок учнів

·        Прочитайте. Поясніть зміст порад.
1.    Увічливість обеззброює.
2.    Вимовляйте слово \"ви\" голосно, а слово \"я\" - пошепки.
3.    У товаристві не намагайтеся переговорити всіх.
4.    Хто любить людей - того й люди люблять.
5.    Якщо ви хочете дістати мед, не перекидайте вулика.

    Прочитайте і виконайте ситуативні завдання.
1.    Уявіть ситуацію: у залі під час виступу панує атмосфера байдужості до промовця; слухачі не виявляють зацікавленості: деякі розмовляють, інші малюють карикатури або позіхають. Проаналізуйте можливі причини невдачі промовця. Яких помилок він припустився?
2.    Доповідач закінчив виступ словами: \"Оце і все, що я вам хотів сказати\". Оцініть таку кінцівку промови.
3.    Виступаючи, промовець сказав: \"А зараз я розповім вам про подію, що сталася...\" З якою метою використано цей прийом? Спрогнозуйте реакцію слухачів на ці слова. 
4.    Перед вами аудиторія а) ваших ровесників; б) людей віком 50-60 років; в) неоднорідна щодо віку. Яким буде ваше перше речення? Доберіть кілька вступних фраз для встановлення контакту зі слухачами. Тему майбутньої доповіді оберіть самі.
 Зразок  доповіді:  

1.  і "Від чого залежить довголіття людини".

       Кожен з нас міг би собі зарадити і прожити довге життя, стати здоровим, та із ста – 90 чоловік не здатні на радикальні зміни власного життя.

            Коли починається старість, людство визначило по-різному. Древні ділили життя на два періоди:  молодість, старість. Гіппократ вважав старістю 42 роки.  Зараз у зв’язку з досягненнями медицини початок старості відсунувся до 70 років.

     Будь-яка жива істота має свій час старіння. Старіння – нормальний природний процес, характерний і для людини. Але до нього йдуть люди з різною швидкістю. У кожного є свої принципи подовження життя, збільшення його тривалості, але вони суто індивідуальні. Можна виділити  п’ять узагальнюючих принципів подовження життя людини:

-         харчування;

-         активна рухливість;

-         психічне здоров’я;

-         алкоголь, куріння, наркотики;

-         соціальні умови життя.

       У сотнях лабораторій світу  беззаперечно доведено, що кількісно і калорійно зменшене, але якісно повноцінне харчування збільшує тривалість        життя. У харчових продуктах, навіть молодих людей, повинно бути мало холестерину, жиру, але багато вітамінів, сорбентів. На  заході і в Сполучених Штатах саме такому харчуванню приділяється надзвичайно багато уваги.

       У ХУІІІ столітті Кант писав у своєму дивовижному  трактаті “Про здатність сильного духу силою тільки волі перемагати хворобливі  відчуття”, “Думаючій людині їсти одній не здорово, тому  що за самотнім обідом  він має справу тільки з самим собою і втрачає «жвавість».

       Сучасники з подивом спостерігали як Кант вмів зупиняти  у себе   прояв простуди, нежиті. Упродовж 30 років  він зовсім не хворів. А справжня  старість прийшла до нього на порозі дев’ятого десятка. “Голову й груди треба тримати в холоді, - говорив він. – Ноги мити переважно крижаною водою, гуляти – в будь-яку погоду ”. До цієї системи він додавав ще й силу волі, моральний наказ самому собі.

            Історія людства свідчить, що максимального довголіття можна досягти у межі 115-120 років. Цікаво, що  побутує думка, ніби біблійні герої жили 300-400 років, але Біблія точно вказує їх вік: 120-130 років.

   2.   «Без верби і калини нема України».

Хто не знає відомої, козацької балади часів Богдана Хмельницького «Розлилися круті бережечки»? В ній звучать такі рядки:

Гей у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася,

Чогось наша славна Україна,

Гей, гей, засмутилася.

А ми ж тую червону калину,

Гей, гей, та підіймемо;

А ми ж свою славну Україну,

Гей, гей, та розвеселимо.

З цих рядків балади постає перед нами образ калини, який символізує дух боротьби українського народу за незалежність від шляхетської Польщі.

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а в нас — верба й калина. Правду каже прислів'я: без верби і калини нема України.

З давніх-давен наш народ опоетизував цей кущ, оспівав у піснях:

Чи я в лузі не калина була,

Чи я в лузі не червона була?

Взяли ж мене, поламали

І в пучечки пов'язали...

Пам'ятаєте, у Тараса Шевченка є вірш:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина...

Український народ завжди дбайливо охороняв і доглядав калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. А як потрібна була калина в численних обрядах, особливо у весільному! Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною. Також калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне вільце молодої.

В Україні найпоширеніші два види калини — звичайна й цілолиста. У кожному регіоні вона має відповідно й свої назви: калина лісова, калина черлена, бамбара, гордина, свіба тощо. Останнім часом з'явився в міських парках і новий сорт — карльса, що примандрував до нас із Кореї. Про все це ми довідуємося з чудової книжки Василя Скуратівського «Берегиня».

 3. «Оратор».

Демосфен, відчувши в собі ораторські здібності, вирішив вийти на політичну арену.

Але тут йому не поталанило. Хоч від природи юнак і володів красномовством, та мав надто слабенький як для оратора голос і нечітку дикцію. До всього ж він ще й гаркавив, на трибуні тримався невпевнено, часом губився і знічувався. І Демосфен, не гаючи часу, зайнявся працею над самим собою. Щоб стати оратором, вирішив він, треба заново себе створити.

Усе зваживши й обміркувавши, Демосфен почав удосконалювати свою вимову, а постійними декламаціями тренував голос, одночасно працюючи і над стилем. Ходив на навчання до одного видатного оратора, той допомагав юнакові ставити голос. Розповідають, що Демосфен щодня йшов до моря і там, на березі, годинами декламував вірші, намагаючись звуками свого голосу заглушити шум прибережних хвиль. Уперта й постійна праця невдовзі почала давати наслідки: Демосфен уже вільніше й природніше тримався на трибуні, слабенький від природи голос набирав сили, гаркавість зникла, дикція вирівнялась. Почав Демосфен із судових промов і так непомітно й несподівано втягнувся в бурхливе політичне життя Афін, до чого мав великий потяг ще з юнацьких літ. Володіючи несхибною впертістю, маючи від природи дар красномовця, Демосфен таки викував себе заново. До нього оратори натискували на риторичну декламацію, спрямовуючи основну увагу на вживання фігур та плавну ритміку мови. Демосфен від цього відмовився, а натомість створив свій власний стиль промов — гнучкий, блискучий, що поєднував красномовство адвоката з красномовством політичного діяча. Несподівані переходи від звичайних прозаїчний фраз до риторичних зворотів, особливо під час патетичних вигуків і звертань, створювали сильне враження на слухачів. Минуло небагато часу, і всі почали визнавати Демосфена найблискучішим і найзмістовнішим оратором. 

  Завдання:

         Підготувати доповідь на лінгвістичну тему.