28 квітня 2020 р.

6 клас

Українська література

Гумористичне й сатиричне зображення. Жанрова різноманітність гумористичних творів. Роль гумору в житті українців. Леонід Глібов – визначний український байкар, поет. Сатиричне змалювання сучасної авторові судової системи у байці «Щука». Побудова байки.

ТЛ: гумор (повторення), сатира, байка (повторення), алегорія, мораль.

Слово вчителя

У народі говорять, що  сміх – це здоров’я, сміхом можна більше вразити, ніж лайкою чи навіть бійкою. Українці завжди відзначалися дотепністю, розвиненим почуттям гумору, вмінням посміятися не лише над іншими, а й над самим собою. Це допомагало їм пережити важкі часи, які досить часто випадали на їхню долю.    Із сивої давнини до нас дійшли народні анекдоти та байки, які упродовж століть  веселили людей, застерігали їх від помилок, повчали.

  Продовжуючи народну традицію, багато письменників розповідали у своїх творах смішні епізоди, зображували комічних персонажів. Протягом тривалого часу майстри художнього слова розвинули народні традиції сміхової культури, збагатили її новими темами та жанрами.   Це й анекдоти, і гуморески, і співомовки, і байки, і усмішки. До речі, жанр усмішка започаткував Остап Вишня. Сьогодні  ми будемо говорити  про байку.

Байка – невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір  повчального характеру.

Алегоричний – це той, що містить алегорію.

Алегорія – художній прийом іносказання, зображення людських рис і характерів за допомогою образів тварин, предметів, рослин, явищ природи та людського життя.

 «Праматір’ю» байки, як народної, так і літературної, була народна казка. Часто в байках використовуються прислів’я  та приказки.  Байка має оповідну частину – фабулу й мораль – силу, повчання.

         Байки були відомі ще в Стародавній Греції. Батьком  літературної байки називають Езопа. Тому про алегоричну мову часто говорять «езопова». Езоп був рабом, до того ж дуже некрасивим зовні. Але його гострого язика боялися всі. Кінець кінцем він був скинутий зі скелі.         Пізніше байкар Федр надав творам Езопа віршованої форми.

   Жанр байки розвинули відомий французький байкар 17 ст. Жан де Лафонтер, найвідоміший російський байкар І. Крилов.

       В Україні жанр байки також має давню й багату традицію. Ще в 17- 18 ст. у шкільних підручниках було вміщено чимало байок.

      Видатний філософ і просвітитель Григорій Савич Сковорода написав цикл «Байки Харьковскія».

      Нове слово мовлено в 19 ст. байкарями  П. Гулаком – Артемовським,               Є. Гребінкою і особливо Леонідом Глібовим.

      До жанру байки зверталися Іван  Франко, Борис Грінченко, Павло Глазовий,  Остап Вишня  та інші.

      Сьогодні ми ознайомимося із творчістю Леоніда Глібова – визначного українського байкаря, поета.

Перегляньте відеоролики:

         https://www.youtube.com/watch?v=m3NEtsnlNYw

    На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з байкою Л. Глібова «Щука». А яка ж насправді ця риба?

Слово « щука» - праслов’янське. Утворене від «щуп – худющий. У діалектному мовленні є слово «щуплий» - у значенні «тендітний». Через те, що ця риба довга, у воді здається худою, тонкою. Щуки досягають до 1,5 м, а вагою – до 35 кг. Живуть  вони аж до двохсот років. Ця риба – хижак, живиться іншими, меншими рибами, жабами, навіть пташенятами. Плаває дуже повільно.

     Як бачимо, щука, дійсно, може уособлювати хижість, зажерливість.

                      Байка «Щука»

https://www.youtube.com/watch?v=Dy9f3D06rZo

  Словник

Шаплик – посудина з ручками для носіння води.

Стряпчик – адвокат

Щупачок – самець щуки

              Дайте відповіді на питання         

Ø За що щуку притягли до суду? Знайдіть відповідні рядки в тексті.

Ø Хто були судді? Як характеризує їх автор? Знайдіть у тексті опис дій суддів.

Ø Які стосунки склалися між Щукою і Лисицею?

Ø Чому суд змінив своє рішення?

Ø Кого, на вашу думку, висміяв  в образах автор?

Опрацювати матеріал підручника на стор. 215-220. Вивчити байку «Щука» напам’ять.